Безкоштовна доставка в країни ЕС
0 800 750 889

Безкоштовно по Україні

+48 222 662 709

Міжнародний номер

Історія поліетилену: від випадкового відкриття до найпопулярнішого пакувального матеріалу у світі

Сьогодні поліетилен є найпоширенішим пластиком на планеті. Його використовують у виробництві пакетів, плівки, труб, контейнерів, ізоляцій, упаковки й навіть медичних виробів. Але шлях поліетилену — це не лише історія хімії, а й приклад того, як випадкове відкриття змінило промисловість і повсякденне життя мільярдів людей.

Випадкове відкриття: 1898–1933 роки

Вперше поліетилен був синтезований у 1898 році німецьким хіміком Гансом фон Пехманом, який випадково отримав білу воскову речовину, нагріваючи діазометан. Його колеги з’ясували, що ця речовина складається з довгих ланцюгів — полімеру етилену. Але тоді це відкриття не мало практичного застосування.

Лише у 1933 році в лабораторії British Imperial Chemical Industries (ICI) в Англії інженери Ерік Фосетт і Реджинальд Гібсон під високим тиском і температурою випадково отримали поліетилен у сучасному вигляді — LDPE (поліетилен низької щільності). І з цього моменту почалась справжня історія успіху матеріалу.

Поліетилен на службі оборони: 1939–1945

У роки Другої світової війни поліетилен почали використовувати для ізоляції радарних кабелів, бо він був легким, водостійким і не проводив електричний струм. Це дало перевагу у військових розробках і сприяло масштабуванню виробництва.

Післявоєнний бум: 1950–1970

У 1950-х роках поліетилен вийшов за межі військових технологій і почав використовуватись у цивільному житті. Його застосовували для:

  • виробництва упаковки та плівки;
  • виготовлення побутових виробів;
  • пакування продуктів, ліків, промислових товарів.

У 1953 році німецький хімік Карл Циглер розробив каталізатор, що дозволив створити HDPE (поліетилен високої щільності) — міцніший і жорсткіший варіант матеріалу. За це він отримав Нобелівську премію з хімії (1963) разом із італійським ученим Джуліо Наттою, який зробив внесок у розвиток полімерної науки.

Зародження поліетиленового пакета: 1959

У 1959 році шведська компанія Celloplast запатентувала поліетиленовий пакет з ручками типу «майка», який швидко замінив паперові аналоги. Така упаковка виявилась:

  • легшою й дешевшою;
  • водонепроникною;
  • багаторазовою.

До 1980-х років поліетиленовий пакет став стандартом у торгівлі, а його виробництво — масовим у всьому світі.

Сучасний етап: 1990–2020

Попит на поліетилен зростав рекордними темпами. З'явились нові форми матеріалу — лінійний поліетилен низької щільності (LLDPE), термозбіжна плівка, біоадаптивні компаунди.

Паралельно зростала й екологічна стурбованість. З’явились вимоги до:

  • переробки поліетилену;
  • маркування упаковки;
  • зменшення товщини плівки без втрати міцності;
  • використання повторно переробленої сировини.

Поліетилен сьогодні: ефективність і екологія

Сучасне виробництво поліетиленових пакетів, як у компанії «Чернігів Пекедж», базується на поєднанні:

  • високих стандартів якості (ISO 9001, ISO 22000);
  • екологічної безпеки (власна лінія рециклінгу, сертифікат ISO 14001);
  • брендингу (друк логотипу, фірмового стилю);
  • економічної ефективності (масовість і доступність).

Пакети можна переробляти, використовувати багаторазово та позначати екологічним маркуванням з поясненням.

Поліетилен — приклад того, як наука, технології та ринок можуть створити продукт, що змінює світ. Від випадкового відкриття у лабораторії до глобального пакувального стандарту — поліетилен пройшов довгий шлях. І сьогодні, за умови відповідального використання та переробки, він залишається одним з найефективніших, найекономічніших і найбільш універсальних матеріалів у світі.

Структура компанії: